Що таке КРВІНОСІБ?
Конвенція про права осіб з інвалідністю (КРВІНОСІБ) — це основний міжнародний договір з прав людини щодо інвалідності. Її прийняла Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй 13 грудня 2006 року і вона набула чинності 3 травня 2008 року. Згідно зі зведенням договорів ООН, Конвенція має 194 сторони, що робить її одним із найбільш широко ратифікованих договорів ООН про права людини.
Принцип "Нічого про нас без нас" відображено в самій Конвенції: стаття 4(3) вимагає від держав тісно консультуватися з особами з інвалідністю та активно залучати їх, через їхні організації-представники (ОПІ), при розробці та впровадженні законів і політики, які їх стосуються. Конвенція представляє фундаментальний зсув парадигми від медичної/благодійної моделі інвалідності до рамок соціальної моделі.
Основи соціальної моделі
КРВІНОСІБ базується на соціальній моделі інвалідності, яка передбачає, що:
- Інвалідність виникає внаслідок взаємодії між порушенням людини і бар'єрами в навколишньому середовищі та суспільстві
- Бар'єри — не саме порушення — є основною причиною пов'язаних з інвалідністю недоліків
- Відповідна відповідь політики полягає у усуненні бар'єрів, а не у виправленні або лікуванні окремої людини
Це відображено в преамбулі КРВІНОСІБ — яка визнає, що "інвалідність є результатом взаємодії між особами з порушеннями здоров'я та бар'єрами, пов'язаними з ставленням і навколишнім середовищем" — та у її визначенні осіб з інвалідністю як тих, які мають "довготривалі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення, які у взаємодії з різними бар'єрами можуть перешкоджати їхній повній і ефективній участі в суспільстві на рівних засадах з іншими" (стаття 1).
Ключові статті
Стаття 4 — Загальні зобов'язання
Держави-учасниці повинні вжити всіх відповідних заходів для:
- Прийняття законодавства, яке забезпечує права, передбачені Конвенцією
- Скасування дискримінаційних законів, норм та практики
- Врахування інвалідності у всіх політиках та програмах
- Сприяння розвитку доступних продуктів, послуг і технологій
Стаття 5 — Рівність та недискримінація
Держави повинні визнати, що всі люди рівні перед законом та під законом, і мають право на рівний захист, і повинні вжити всіх відповідних заходів для забезпечення надання розумного пристосування (стаття 5(3)). Згідно зі статтею 2, "дискримінація на основі інвалідності" прямо включає відмову у розумному пристосуванні. Це критично важливе положення: працедавці та держави, які відмовляються забезпечити розумне пристосування, в рамках КРВІНОСІБ займаються дискримінацією осіб з інвалідністю.
Стаття 8 — Підвищення обізнаності
Держави повинні вжити негайних, ефективних та відповідних заходів для підвищення обізнаності в суспільстві щодо осіб з інвалідністю, сприяння повазі до їхніх прав і гідності та протидії стереотипам і упередженням.
Стаття 9 — Доступність
Держави повинні вжити відповідних заходів для забезпечення того, щоб особи з інвалідністю мали доступ, на рівних засадах з іншими, до:
- Фізичного навколишнього середовища (будівель, доріг, транспорту)
- Інформації та комунікацій (включаючи ІКТ)
- Інших закладів і послуг, відкритих для громадськості
Стаття 19 — Незалежне життя
Держави повинні забезпечити, щоб особи з інвалідністю мали можливість вибирати місце проживання, мали доступ до спектру послуг домашньої та громадської резидентної підтримки і не були зобов'язані проживати в певних умовах проживання.
Стаття 27 — Робота та працевлаштування
Стаття 27 — це основне положення про ринок праці. Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю працювати, на рівних засадах з іншими, і повинні охороняти та сприяти цьому праву, включаючи тих, хто набув інвалідність під час трудової діяльності. Конкретні зобов'язання включають:
- Заборона дискримінації на основі інвалідності у всіх питаннях, що стосуються всіх форм працевлаштування
- Охорона права осіб з інвалідністю на справедливі та сприятливі умови праці
- Забезпечення розумного пристосування на робочому місці
- Працевлаштування осіб з інвалідністю в державному секторі, а також сприяння працевлаштуванню у приватному секторі через відповідну політику та заходи (які можуть включати програми позитивної дискримінації, стимули та інші заходи)
- Сприяння професійній і трудовій реабілітації, збереженню робочих місць та програмам повернення до роботи
- Забезпечення того, щоб особи з інвалідністю не утримувалися в рабстві або в експлуатації і були захищені від примусової або обов'язкової праці
- Надання особам з інвалідністю доступу до загальних технічних та професійних програм навчання, служб працевлаштування та професійного та подальшого навчання
- Сприяння можливостям самозайнятості, підприємництва та кооперативного розвитку
- Сприяння придбанню досвіду роботи на відкритому ринку праці
Стаття 27 — це одне з найбільш комплексних міжнародних положень про права осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування. Її вимога щодо розумного пристосування разом із характеристикою в статті 5 відмови в пристосуванні як дискримінації створює міцну нормативну базу.
Комітет КРВІНОСІБ
КРВІНОСІБ контролюється Комітетом з прав осіб з інвалідністю, який виріс до максимального розміру 18 незалежних експертів, обраних державами-учасницями (він розпочав з дванадцяти; стаття 34). Функції Комітету включають:
Звітність держав
Кожна держава-учасниця повинна надати комплексний початковий звіт протягом двох років після набрання чинності Конвенцією для неї, та подальші звіти принаймні кожні чотири роки (стаття 35). Комітет розглядає звіт, проводить конструктивний діалог з делегацією держави та видає Висновки та рекомендації — список проблем та рекомендацій.
Запитання, пов'язані з працевлаштуванням, які Конвенція пропонує Комітету розглядати, включають:
- Чи є ринок праці "відкритим, інклюзивним та доступним" для осіб з інвалідністю (стаття 27)
- Чи забезпечується розумне пристосування на робочому місці (стаття 27)
- Чи тісно консультуються та активно залучаються ОПІ при розробці та впровадженні політики (стаття 4(3))
- Чи збирає держава відповідні статистичні та дослідницькі дані для формування та впровадження своєї політики (стаття 31)
Факультативний протокол — Індивідуальні повідомлення
Факультативний протокол до КРВІНОСІБ, який має 110 сторін згідно зі зведенням договорів ООН, дозволяє особам та групам подавати повідомлення (скарги) до Комітету КРВІНОСІБ після вичерпання внутрішніх засобів захисту. Комітет може встановити порушення та рекомендувати засоби правового захисту.
КРВІНОСІБ та національне право
Європейський Союз
ЄС формально підтвердив (ратифікував) КРВІНОСІБ у грудні 2010 року, зробивши її обов'язковою для ЄС та впливаючи на тлумачення права ЄС щодо інвалідності. У своєму рішенні 2013 року HK Danmark Суд справедливості ЄС (ССПЄ) постановив, що Директива 2000/78/ЄС повинна, наскільки це можливо, тлумачитися відповідно до КРВІНОСІБ, та прийняв визначення інвалідності, узгоджене з КРВІНОСІБ, для справ про дискримінацію при працевлаштуванні.
Скандинавські країни
Усі скандинавські країни ратифікували КРВІНОСІБ. Норвегія ратифікувала у 2013 році. З 1 січня 2026 року КРВІНОСІБ була включена до Закону Норвегії про права людини (menneskerettsloven): вона застосовується як норвезьке право і має пріоритет у разі конфлікту з іншим норвезьким законодавством, включаючи Закон про рівність та недискримінацію (likestillings- og diskrimineringsloven).
Велика Британія
Велика Британія ратифікувала КРВІНОСІБ у 2009 році. Після Брекзиту Велика Британія більше не підпадає під дію права ЄС щодо інвалідності, але залишається пов'язаною КРВІНОСІБ як держава-учасниця, включаючи її зобов'язання щодо звітування перед Комітетом КРВІНОСІБ.
КРВІНОСІБ та ЦСР
КРВІНОСІБ прямо пов'язана з Цілями сталого розвитку ООН (ЦСР):
- ЦСР 8 (Гідна робота та економічне зростання) — Ціль 8.5 закликає до повної та продуктивної зайнятості та гідної роботи для всіх, "включаючи молодь та осіб з інвалідністю"
- ЦСР 10 (Скорочення нерівностей) — Ціль 10.2 закликає до соціального, економічного та політичного включення всіх, незалежно від інвалідності
Практичні наслідки для працедавців
- Розумне пристосування — це право, а не послуга. Рамки КРВІНОСІБ вимагають від працедавців (через національне законодавство, яке впроваджує статтю 27) забезпечення ефективного пристосування на робочому місці. Відмова — це дискримінація.
- Соціальна модель означає вивчення бар'єрів. Перед висновком про те, що особа з інвалідністю не може виконувати функцію, вивчіть, які бар'єри в дизайні роботи, навколишньому середовищі або процесі створюють труднощі — і чи можуть ці бар'єри бути усунені.
- Залучення ОПІ при проектуванні робочого місця. Принцип КРВІНОСІБ "нічого про нас без нас" передбачає, що працедавці повинні залучати працівників з інвалідністю до розробки процесів пристосування та заходів доступності робочого місця, а не розробляти їх в односторонньому порядку.
- Закупівлі та ланцюг поставок. Більші організації мають вплив на ланцюг поставок. Застосування вимог щодо доступності та інклюзії до закупівель та стандартів постачальників узгоджено із закликом статті 27 щодо сприяння зайнятості осіб з інвалідністю в приватному секторі.
Джерела
- Зведення договорів ООН: стан КРВІНОСІБ та її Факультативного протоколу — https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=IV-15&chapter=4&clang=_en
- ООН ДПЕР: текти статей КРВІНОСІБ — https://www.un.org/development/desa/disabilities/convention-on-the-rights-of-persons-with-disabilities/article-27-work-and-employment.html
- ССПЄ: Об'єднані справи C-335/11 та C-337/11, HK Danmark (2013)
- Уряд Норвегії: КРВІНОСІБ включена до норвезького права (грудень 2025) — https://www.regjeringen.no/no/aktuelt/crpd-gjelder-som-norsk-lov-fra-nyttar/id3144047/
- ЦСР ООН: Ціль 8 та цілі Цілі 10 — https://sdgs.un.org/goals/goal8
Останнє перегляду: вересень 2026 року.